Музи Тараса Шевченка: жінки, які надихали великого Кобзаря


Тарас Григорович Шевченко в Україні відомий кожному. Це талановитий поет, модний художник, любитель рому і сигар, справжній цінитель театру, бажаний гість на балах і в аристократичних салонах і пристрасний шанувальник жіночої статі. І найцікавіші, освічені й шикарні жінки просто не могли не відповідати йому взаємністю – вони любили його, поклонялися, боготворили і ставали для нього музами.

У світі широко відоме ім’я Тараса Шевченка. Але скільки б ярликів не навішали на генія, він перш за все був людиною зі своїми слабкостями і пристрастями. Протягом усього життя він закохувався пристрасно і самозабутньо, писав портрети, присвячував поеми і вірші, мріяв, страждав, втрачав віру в любов і знову закохувався. Жіночі образи у творчості Шевченка займали особливе місце як в літературі, так і в образотворчому мистецтві.

Жінки Тараса Шевченка

Перша закоханість в дитячому віці завжди залишає незгладимий слід в житті кожної людини. Так і у 13-річного Тараса була 10-річна подружка-розрадниця Оксана Коваленко. Не можна сказати, що це була перша любов – просто дитяча прихильність і симпатія. А перший поцілунок Оксани як прояв жалості і співчуття до хлопчині-сироти був з присмаком гірких сліз.

Шевченко 15-річним кріпаком «козачком» їде з паном П.В.Енгельгардтом у Вільно на навчання до портретиста Яну Рустема. Пан мав намір зробити з кріпосного Тараса домашнього живописця. Через чотирнадцять років, ставши вже відомим художником і поетом, Шевченко приїжджав до рідного села. Оксана була одружена з кріпаком і мала двох дітей. Вони більше ніколи не бачилися з Тарасом, але він згадував з ніжним смутком все своє життя той поцілунок і світлий образ подружки Оксани.

З полькою Ядвігою Гусиківською Тарас зустрівся у Вільно в 1830 році. Юнак сильно полюбив Ядвігу, вона відповідала взаємністю. Їхні стосунки були далеко не платонічними. Дівчина навчила Тараса польської мови, познайомила з творчістю Адама Міцкевича, власноруч шила сорочки для коханого.

Любов до цієї польки, яка належала до іншого середовища, з незалежним чином думок, мала сильний вплив на його забиту, загнану, але глибоко вразливу природу. Ця перша прихильність, за визнанням самого поета, облагородила його душу, піднісши в власних очах Але Ядвіга з братом залишає Вільно перед польським повстанням 1830-1831 років у Варшаві.


Тарас, викуплений в 1838 році у поміщика за небувалу суму викупу в 2500 рублів, став студентом Академії мистецтв, улюбленим учнем Карла Брюллова. Він то і купив свободу для майбутнього генія. Тарас оселився в маленькій орендованій кімнатці у одного художника Івана Сошенка.

15-річна племінниця господині будинку Амалія Клобер дуже подобалася Івану, і він подумував про одруження на ній. А Тарас, не знаючи про таємні почуття Сошенка, і будучи вже досвідченим коханцем, спокусив дівчину. Друзі посварилися, і Шевченко довелося з’їхати з квартири. Роман з Амалією швидко закінчився і не мав продовження. Хоча після заслання поета вони і бачилися, але колишніх почуттів вже не було.

У 1843 Шевченко, закінчивши Академію мистецтв, повернувся на Україну. На той час він був дуже затребуваним портретистом і популярним поетом, і був вхожий до багатьох будинку провінційних аристократів. Так на одному з прийомів у поміщиці Волхонское Тарас познайомився з дружиною полковника Ганною Закревською. і дочкою генерал – губернатора Варварою Рєпніною. Обом сподобався талановитий і знаменитий молодий чоловік, але віддав своє серце Тарас молодий кокетці 21-річній Ганні. Їх взаємний роман за спиною старого чоловіка Анни тривав досить довго. Подейкували, що результатом їх таємних побачень було народження дочки.

А поета Тараса відправляють на заслання. Там він і пише кілька присвят Ганні, просочених любов’ю і ніжністю. А повернувшись із заслання дізнається, що Анна померла, не доживши до 35 років.

А Варвара Рєпніна, яка з першого погляду закохалася в Шевченка, всі ці роки боролася зі своїми почуттями: пристрастю і ревнощами. Тарас не зміг їй відповісти взаємністю. З одного боку через різницю у віці, так як Варвара на шість років була старша; з іншого – не до душі була Тарасу худоба і незграбність княжни. Він побачив в ній тільки “прекрасну душу”. І Рєпніна, придушивши відчай і погасивши пристрасний вогонь, вирішила стати для улюбленого ангелом-хранителем. Вона була єдиною жінкою, яка не побоявлась писати вигнанцеві на заслання. І своїми зв’язками намагалася полегшити долю поета.

У Новопетрівській фортеці, куди був засланий поет, єдиної втіхою для Шевченка стала дружина коменданта Агата Ускова. Вона була для нього душевною співбесідницею і черговою любов’ю. Хоча і платонічною. Свої серцеві почуття Тарас тримав у таємниці. Але по гарнізону пішли чутки про незвичайну дружбу засланця солдата і комендантші. Ускова відразу ж припинила зустрічі і все душевні розмови. Десять років солдатського побуту остаточно скалічили життя поета.

Після десятирічного заслання 45-річному Тарасу довелося пожити в Новгороді, де знову став у центрі уваги місцевих дам. Але лише одна підкорила тонку і чутливу душу поета – Катруся Піунова, 15-річна провінційна актриса, заради якої закоханий Шевченко був готовий на все. Як Пігмаліон він творив свою Галатею: займався її освітою, навчив української мови, всіляко сприяв її просуванню в театральній діяльності. А потім, як і годиться, попросив її руки у батьків. Дівчина хоч і приймала залицяння, але дала рішучу відмову. Аж надто старим він їй здавався. І ще одну жінку довелося викреслити Тарасу зі свого життя.

Однією з останніх жінок Шевченко була 19-річна вільнонаймана служниця Ликера Полусмак. І знову спокусився поет на молодість і красу. Твердо вирішивши взяти її в дружини, Тарас не шкодував ні сил, ні коштів: вів просвітницькі бесіди, купував дорогий одяг, прикраси, писав з неї портрет, присвячував вірші. Справа навіть йшла до весілля, і плаття було зшито, і дата призначена. Але не любила Ликера поета. Розв’язка наступила зовсім скоро, коли Тарас побачив свою наречену в обіймах вчителя, якого найняв для її навчання.
Після розриву Ликера вийшла заміж за непробудного п’яницю, народила дітей.

Вона приїхала на могилу великого талановитої людини до Канева через 44 роки після його смерті, і не залишила б там відгук в книзі записів: “13 травня 1905 року приїхала твоя Ликера, улюблена твоя, мій друг… подивися на мене як я каюсь».

Жодна з тих жінок яких любив геній, не змогла побачити за “зовнішньою суворістю і похмурістю його романтичну, палку, вразливу душу”. Не судилося була Тарасу погріти душу у сімейного вогнища. І як стверджують біографи: “проблема була не тільки у взаємній симпатії, а й в тому, що колишній кріпак Шевченко все життя так і не міг визначитися, до якого ж класу він належить”.

Але як би там не було доля все ж була прихильна до нього в творчості: він став відомим художником, академіком, геніальним поетом і знайшов світову славу. Про що свідчать 1384 пам’ятника, встановлених по всьому світу в знак визнання.

Нагадаємо, ми публікували цитати Тараса Григоровича Шевченка.

А також розповідали про його творчість як художника.

Твоє враження від прочитаного

Злий Злий
0
Злий
Мило Мило
0
Мило
Фігня Фігня
0
Фігня
Химерний Химерний
0
Химерний
Подобається Подобається
6
Подобається
О боже О боже
1
О боже
Круто Круто
2
Круто
Що за! Що за!
0
Що за!

Коментар 0

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Музи Тараса Шевченка: жінки, які надихали великого Кобзаря