В 2010 році на виборах мера столиці Ісландії, Рейк’явіка, коли підрахували голоси, прем’єр-міністр країни вкрився холодним потом: мером столиці став стендап-комік Йон Ґнарр.
Щоб краще зрозуміти значущість цієї події для Ісландії, варто врахувати, що в країні з населенням приблизно 350 тисяч чоловік третину всієї Ісландії проживає в Рейк’явіку, а ще третина там працює. По суті, Йон Ґнарр став другою людиною в державі після прем’єр-міністра.
Ось його коротка біографія: в дитинстві він страждав дислексією і синдромом дефіциту уваги, потім безуспішно навчався в декількох вищих школах, грав в панк-групі, працював медбратом в психіатричній лікарні, робітником на заводі «Вольво», таксистом.
Після довгих пошуків Йон все-таки знайшов своє покликання. Він став успішним коміком, актором, теле- і радіоведучим.
В 2008 році настала світова фінансова криза, Ісландія виявилася в числі найбільш постраждалих. Через певні економічні чинники добробут ісландців помітно погіршився.
З вулиць зникли дорогі позашляховики, а на їхнє місце вийшли незадоволені демонстранти. Для розслабленої Ісландії, в якій спокій порушують тільки рідкісні виверження вулканів, фінансова криза виявилася непосильною, країна загрузла в боргах.
Тому коли Йон Ґнарр з’явився в передвиборних списках, зневірені жителі столиці були готові вперше за довгі роки відійти від славної традиції голосувати за консерваторів і спробувати щось нове.
Однак, навіть незважаючи на складну ситуацію в країні, все ще здається дивним, що 38% жителів Рейк’явіка проголосували в 2010 році за партію, яка лаконічно називалася «Найкраща партія”, а її політичну спрямованість Йон Ґнарр визначив як «анархо-сюрреалізм».
Ще більш комічно ситуація виглядає, якщо знати, що спочатку «Найкраща партія» з’явилася на світ як сторінка в Інтернеті, яка пародіювала офіційні сторінки реальних політичних партій.
Сам Йон Ґнарр не зможе сьогодні точно сказати, яким чином в його голові зародилася думка перетворити пародію на справжню партію, але напевно Йон подумав, що це буде весело. І так і виявилося!
Шоумен запросив в «Кращу партію» своїх друзів: коміків, музикантів, акторів та інших панків. Єдиною людиною в партії Йона, яка була хоч якось пов’язана з політикою, була Хайда Хельгодоттір – випускниця факультету політології, яка тільки закінчила університет. Її Йон призначив главою передвиборного штабу.
І якщо спочатку політики Ісландії не сприймали Йона всерйоз і тільки зверхньо посміювалися над «Кращою партією», коли політичні панки почали набирати 10% на опитуваннях городян, чиновники різко змінилися в обличчі і стали звинувачувати Йона і його друзів у всіх смертних гріхах.
«Найкраща партія» позиціонувала себе як «відкрито корумпованою», своїм виборцям Йон гарантував повне невиконання передвиборних обіцянок, а самі обіцянки були абсолютно абсурдними: ввести безкоштовні рушники в усіх басейнах, поселити в зоопарку білого ведмедя, побудувати «Діснейленд» в аеропорту Рейк’явіка тощо.
Але незважаючи ні на що, Йон Гнарр продовжував набирати рейтинг. Хоча діючі політики Ісландії в своїй критиці постійно звинувачували членів «Кращою партії» в дурості, коли Йон Ґнарр став мером, він і його соратники підійшли до справи з усією серйозністю.
Якщо в перший рік його команда намагалася вникнути в тонкощі управління містом і планування місцевих бюджетів, то в кінці свого терміну «Найкраща партія» створила коаліцію з соціал-демократами і змогла повністю реструктурувати фінанси, побудувати десятки кілометрів велосипедних доріжок, реорганізувати школи і підвищити показники туризму в Рейк’явіку на 20 %.
На подив багатьох, Йон Ґнарр зміг вивести столицю з кризи. При цьому він продовжував свої дурощі: виступив на відкритті гей-параду в жіночій сукні, провів конкурс найтовстішої кішки Рейк’явіка, ввів День доброго дня і багато іншого.
В кінці свого терміну Йон і його партія мали всі шанси перемогти і на наступних виборах, але під кінець терміну комік знайшов черговий спосіб зламати систему: він пішов з політики. Йон вирішив, що це був хороший досвід, але потрібно рухатися далі і займатися чимось іншим.
Сьогодні, в 2019 році, історія Йона Ґнарр викликає очевидні асоціації з пострадянським політичним простором. Подейкують, що він бажає успіху коміку Володимиру Зеленському у майбутніх виборах президента України.
Коментар 0