fbpx

Як головний космічний конструктор СРСР Сергій Корольов виживав на Колимі


Радянська тоталітарна машина перемолола мільйони власних громадян. Абсурдність часів правління Сталіна полягала в тому, що вчорашні всенародні герої вмить ставали зрадниками і розстрілювались без суду і слідства.

Не оминула ця страшна машина і головного авіаконструктора СРСР, такого собі Ілона Маска тих днів Сергія Павловича Корольова. Він — наш земляк, народимвся 1906 року в Житомирі. 2Людина була незаслужено засуджена, кинута на вірну смерть в табори, але залишилась живою. Саме завдяки йому СРСР став називатися космічною державою. Саме під керівництвом Корольова вперше був запущений космічний супутник і відправлений в безкраї простори Всесвіту перший космонавт Гагарін.

Відправили Корольова по етапах за сфабрикованою справою про шкідництво. НКВД за наказом зверху заарештували конструктора, довго вибиваючи з нього безглузде визнання. На випадок, якщо б він пішов у відмову, попрацювали і з колегами Сергія Павловича, змусивши їх написати донос.

Незважаючи на грізні слова і сталеві кулаки тюремників, обвинувачений довго не здавався, не бажаючи себе обмовити. На нього подіяла лише загроза розправи з родиною: дружиною Ксенією і дочкою Наташею. Тоді Корольов погодився на всі умови, аби їх не чіпали…

Близько року інженера тримали в Бутирці, а влітку 1939-го відправили на пароплаві «Ягода» на Колиму. Там Сергій Павлович майже півроку займався відмиванням золота з породи. Після цього жаху він все життя називав нещасливий метал «золотом» і не міг на нього дивитися.

Робота на рудниках починалася о 5 ранку, а закінчувалася в 11 ночі. Спали ув’язнені в брезентових наметах на дерев’яних ліжках з матрацами із сухої трави. З осені починався справжнє пекло: вночі температура опускалася до мінус 50, зігрітися було практично неможливо. Єдиним джерелом тепла в таких оселях були бочки, в яких палили сухі гілки.

На Колимі він зустрів колишнього директора Московського авіазаводу Михайла Усачова. Колишній боксер перейнявся співчуттям до ледь живого конструктора і став захищати його від безчинств блатних і тюремної адміністрації.

Так як Сергій Павлович потрапляв в категорію політичних, то жилося йому несолодко. Охорона спеціально ускладнювала таким ув’язненим життя і закривала очі на агресію з боку кримінальників.

Усачов вибив для Корольова посилений пайок і домігся переведення товариша в медичний барак, коли здоров’я його було безнадійно підірвано.

Втім, навіть серед закоренілих злочинців перебували хороші люди. Своїм гострим розумом і порядністю Сергій Павлович притягував до себе інших ув’язнених. Деякі з них навіть на свій страх і ризик ховали у взутті записки від Корольова і після звільнення передавали матері в Москві.

Товаришів по нещастю дивувала жага до життя конструктора. Коли Корольов пішов на поправку, то став щодня робити зарядку. Йому говорили: «Навіщо ти це робиш? Ми все одно скоро помремо!»«Я ще потрібен своїй країні!» – з незворушністю відповідав він.

В цей же час мати Сергія Павловича, Марія Миколаївна, всіма правдами і неправдами домагалася його звільнення. Жінка оббивала пороги високих чиновників і таки домоглася допомоги від льотчиків Гризодубової і Громова. Обидва були депутатами Верховної Ради і написали листи на захист Корольова.

У підсумку справа взяли на перегляд, а самого ув’язненого привезли назад в Москву. Дочка Наталія так згадує зустріч з батьком після довгої розлуки: «Його тримали за трьома гратами, в набитій людьми камері.

Коли тато побачив мене з мамою і бабусею, то розридався. Було так шумно, що спілкуватися було неможливо. Я лише крикнула йому, що захищаю дисертацію. Тут охоронець завив, що захищати нікого не можна. Він подумав, що я говорю про захист на суді. Не знав, що таке дисертація».

Через 4 місяці відбувся перегляд справи. Корольова засудили на 8 років, чотири з яких він провів у спецв’язницях при секретних заводах, де займався розробкою передової авіації. Сталіну потрібно було виграти війну, саме це і врятувало вченого.

Роки ув’язнення сильно підірвали здоров’я конструктора. Ще під час допитів йому зламали щелепу і один з шийних хребців. На Колимі він перехворів на цингу і втратив майже всі зуби. Останні роки Корольов відчував сильні болі через поширювалася по організму саркоми, яка і стала причиною його смерті.

Нещодавно вийшов фільм-експедиція відомого блогера Юрія Дудя “Колима — батьківщина нашого страху”, де є велика сюжетна лінія про Сергія Корольова.

Будь ласка, поділись інформацією про нашого співвітчизника Сергія Корольова з друзями!

Твоє враження від прочитаного

Злий Злий
2
Злий
Мило Мило
0
Мило
Фігня Фігня
0
Фігня
Химерний Химерний
0
Химерний
Подобається Подобається
1
Подобається
О боже О боже
8
О боже
Круто Круто
0
Круто
Що за! Що за!
0
Що за!

Коментар 0

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Як головний космічний конструктор СРСР Сергій Корольов виживав на Колимі