Нарешті прийшла пора подорожей! І якщо ти націлився на закордон, радимо тобі не поспішати, адже в Україні вдосталь прекрасних і незвичайних місць, куди ще не ступала нога типового туриста. Ось, наприклад, Бессарабія… Цікаво? Тоді читай далі!
Білгород-Дністровський: лицарський замок
Одне з найдавніших міст України – його заснували греки 2500 років тому. Розкопані археологами руїни давньогрецького поліса Тіра можна побачити поруч з воротами грізної Аккерманській фортеці (XIII-XV ст.) на березі Дністровського лиману.
Все літо по вихідним на замковому дворі сходяться в поєдинках лицарі у блискучих обладунках. Коли дзвін мечів набридне, зійди до яхт-клубу, щоб сфотографувати фортецю з найкращого ракурсу, або найми катер для водної прогулянки. У прилеглих до замку запорошених одно-двоповерхових кварталах знайдеш грецький храм Іоанна Предтечі (XV ст.) І незвичайну напівпідзему вірменську церкву Успіння Богородиці (XVII ст.).
Вилково: на променад по кладками
«Українська Венеція» не розчарує, якщо ти не розраховуєш побачити тут палаццо. Приготуйся побувати в незвичайному українському селі, квартали якого утворені каналами-єриками. Будинки в Вилково будують з очерету, в гості їздять на човнах, горілку закушують жаб’ячими лапками. Кожен другий колишній рибалка охоче організує екскурсію або запропонує бутель місцевого вина «новак».
Ізмаїл: відлуння великої перемоги
Мало хто бував в цьому віддаленому куточку Одеської області. Від грізної турецької фортеці, яку в 1790 році героїчно штурмували українські козаки в складі російської армії Олександра Суворова, залишилися ледь помітні фрагменти, два православних храми (XVII ст.) і Мала мечеть (XVI ст.), де розгорнута панорама «Штурм Ізмаїла». У центрі стоїть експресивний пам’ятник Суворову (біля Покровського собору, схожого на Казанський в Петербурзі), а в передмісті Стара Некрасівка – пам’ятний знак «Дуга Струве» на честь вченого, який сто років тому вперше точно виміряв земний меридіан.
Фрумушика-Нова: село-Фенікс
Такого населеного пункту ти не знайдеш на карті. Орієнтир – село Весела Долина, а далі – в поля колишнього військового полігону, де пасеться стадо овець поголів’ям понад 10 тисяч. Найбільше в країні господарство створив нащадок жителів зруйнованого і виселеного в 1946 році бессарабського села Фрумушика-Нова Олександр Паларієв. Паралельно він відродив з попелу батьківщину предків у вигляді етнографічного комплексу з житловими хатами різних національностей і музеєм народного побуту. Зі звезених комуністичних пам’ятників влаштував Парк радянського періоду. Відвідувачів пригощає в корчмі непоганим вином зі свого підвалу під овечі сири і запечену баранячу ногу.
Цього року точно побуваю у Бессарабії, особливо хочеться потрапити у Вилково. У тобі? Ділися планами на літо у коментарях!
Коментар 0