fbpx

«Собори душ своїх бережіть»: 17 потужних цитат Олеся Гончара.


Твори українського літератора Олеся Гончара (ім’я при народженні — Біличенко Олександр Терентійович) нерідко порівнюють із прозою світових класиків  Анрі Барбюса, Ернеста Хемінгуея, Ремарка. Антивоєнні романи письменника  розглядають в контексті не тільки української, а й світової літератури.

   На жаль, у школі прозу Гончара вивчають дуже стисло. Але він – саме той письменник, котрий своїми емоційно насиченими текстами підкреслює загальнолюдські цінності, спонукає до всебічного розвитку.

Пропонуємо твоїй увазі 12 спонукаючих до роздумів цитат з творів Олес Гончара.


“Дорожіть днем — ось що я вам скажу, молоді! Дорожіть миттю, секундою! Живіть так, щоб встигли зоставити слід після себе путящий. Живе не той, хто чадить. Живе – хто іскрить! … Зоставте ж слід… Не бляшанку з-під шпротів, покинуту на Скарбному, не купу сміття, а таке, щоб людей радувало — близьких і далеких… Дорожіть, дорожіть миттю, синочки! Бо ГЕСи плануються, все на світі планується – не планується одна тільки смерть”. 
(“Собор”)

“Любити ближнього  це найважливіша з людських наук, вона вистраждана людством, але як нелегко вона дається літературі й кожному з нас…  Мабуть, тільки з болю, із страждання виникає здатність до співчуття, душевна просвітленість, розуміння і здатність перейнятися горем ближнього…Умій прощати! Це таки, мабуть, найвище мистецтво життя. Здається мені, що раніше в нас було менше зла, більше було терпимості справді християнської… Як далеко ще нам до висот всепрощення й національного примирення!”
(із щоденника Олеся Гончара)

“Найвища краса – це краса вірності. Люди, які накидаються на все, які розмінюють свої почуття направо і наліво, по-моєму, кінець-кінцем мусять відчувати себе злидарями. А хто не звідав цього щастя, цієї краси вірності, той не жив по-справжньому…” (“Прапороносці”)

“Росію погубить ненависть, яку вона розпалює в собі, — ненависть до України”.

“- Та хіба ми й самі для себе теж не загадка?
– Ви так вважаєте?
– А вам хіба все до кінця уже ясно? То поясніть і мені, завдяки чому людина з печери зуміла так круто піднестись, по яких щаблях ішла вона з темних тих прачасів до своїх вершин? І чи завжди рухалась по висхідній? У чому змінилась, а в чому лишилась такою, як була і в античності? Оленячий ріг змінила на трактор, галеру — на космічний корабель, а неспокій, а потяг до вічної таїни, хіба він у людини зник? Жадоба пізнання, — може, тільки це неминуще…” (“Берег любові”)

“При найкращих устроях, при найдосконаліших конституціях людина може бути нещасна, ось у чім проблема проблем… Хіба ні?” (“Циклон”)

“Чому все те — і дитячі пустощі, й чиїсь недитячі пристрасті — так міцно зберігає душа? Пуди конспектів, гори проштудійованих посібників не багато залишили після себе. Але чому досі чуєш, який пахучий був той новенький буквар, що тобі видали в школі? І читанка, що зветься «Вінок», вона теж незрівнянно пахла. А перший «Кобзар», що потрапить тобі до рук, і перші рядки, що западуть у дитячу душу на все життя.” 
(“Романові яблука”)

“Донбас – це ракова пухлина, то відріжте його, киньте в пельку імперії, хай подавиться!”“Яка дика епоха! З якою сатанинською силою нищилася Україна! За трагізмом долі ми народ унікальний. Найбільші генії нації – Шевченко, Гоголь, Сковорода – все життя були безпритульними. Шевченків “Заповіт” написано в Переяславі в домі Козачковського, Гоголь помер у чужому домі, так само бездомним пішов із життя й Сковорода… Але сталінщина своїми жахіттями, державним садизмом перевершила все. Геноцид винищив найдіяльніші, найздібніші сили народу. За які ж гріхи нам випала така доля?”

“Мова – це не просто спосiб спiлкування, а щось бiльш значуще. Мова – це всi глибиннi пласти духовного життя народу, його iсторична пам’ять, найцiннiше надбання вiкiв, мова – це ще й музика, мелодика, фарби, буття, сучасна, художня, iнтелектуальна i мисленнєва дiяльнiсть народу”.

“Собори душ своїх бережіть, друзі… Собори душ! (“Собор”)

Самі вже – люди «БУ». Стріляні. Палені. Контужені. З осколками в тілі. З кулями в грудях. Люди з домішкою заліза, сталі. (“Людина і зброя”)

«Війна спише», – чув я сьогодні на вулиці. А я думаю, що нічого вона не спише. Навпаки, залізом та кров’ю напише правду про кожного з нас. (“Людина і зброя”)

Це була одна з тих сварок, що виникають між закоханими з дрібниць, майже з нічого, але важать для них більше, ніж найсерйозніші світові проблеми.  (“Людина і зброя”)

“Найбільша перемога – це та, яку здобуваєш на самим собою”.

“Мистецтво в наш час притягує найшляхетніших. Мистецтво – це, можливо, останнє пристанище свободи”.

“Сила розвіється, а правда ніколи!”

“Завжди знайдеться ескімос, котрий дасть вказівку жителям тропіків, як їм поводитись під час спеки”.

“Руйнуємо тим, що осторонь стоїмо…Руйнуємо своєю байдужістю”.
Бонус
Цікаві факти про Олеся Гончара:

1. Любив творити зранку

Олесь Гончар зазвичай твори писав зранку – приблизно з 10 до 14 години. Замикав на ключ двері кабінету, відключав телефон, а коли хто письменника в цей час шукав, то домочадці відповідали, що його немає вдома.

2. «Собор»: 20 років заборони
Роман «Собор» був опублікований у 1968 p. тричі – у журналі «Вітчизна» та у видавництвах «Дніпро» і «Радянський письменник». Книжку швидко розкупили та прочитали мільйони читачів.
Перші рецензії на роман були схвальні, та невдовзі комуністична система розпочала нещадну критику і твір вилучили з літературного процесу на два десятиліття. Олесеві Гончару навіть загрожував арешт, але партійне керівництво врешті-решт відмовилося від цього, щоб не робити письменника-фронтовика символом інакодумства.

3. Нобелівка

16 лютого 1968 р. О.Гончар написав у своєму щоденнику, що  серед письменників поширили чутку, ніби Папа Римський висунув його роман «Собор» на Нобелівську премію. Це стало початком радянської критики цього твору.

4. Літературний заповіт

Головним літературним «брендом» О.Гончара вважалися «Прапороносці». Однак у щоденнику залишився такий запис письменника: «Січовик заповідав класти в могилу – під голову – сідло козацьке… А що я заповів би? Мені покласти під голову три книги: «Тронку», «Собор» і «Зорю». Цей своєрідний заповіт Олесь Гончар склав у січні 1982-го.

5. Підтримав перший Майдан

У жовтня 1990 р. українські студенти на Майдані Незалежності у Києві оголосили голодування, яке згодом отримало назву «Революція на граніті».

Серед протестуючої молоді була онука О. Гончара – Леся. Олесь Гончар прийшов до Верховної Ради і висловив їм свою підтримку. «Вчора я відвідав табір, де голодують студенти. В цих змучених, виснажених, але до краю стійких, здатних на самопожертву юнаках я впізнав нашу молодість. Я почув від них: «Ми виховувалися на ваших творах. Ми, власне, є студбатом іншого, нового часу. Нас привело сюди вболівання за долю свого народу – ось наші вимоги…» Вимоги голодуючих студентів я вважаю цілком справедливими».

6. Вийшов із компартії

Письменника вразив цинічний глум і насмішки народних депутатів щодо голодуючих студентів. Щоб висловити свою солідарність із протестувальниками Олесь Гончар написав заяву про вихід із комуністичної партії, куди вступав на фронті, а тому дуже цим дорожив.

7. Вітав незалежність України

О.Гончар дуже позитивно сприйняв ідею референдуму про проголошення української незалежності. Він стверджував, що для кожного з українців референдум стане тестом, який покаже, наскільки громадяни зуміли вичавити з себе тоталітаризм. З часом незалежності письменник пов’язував великі надії на відродження української нації.

До речі, чи відомо вам, що перше відображення трагедії Голодомору в українській художній прозі – не повість «Марія» Уласа Самчука, як донині вважали, а «Стокозове поле» 23-річного Гончара!

Ділись цитатами талановитого письменника з друзями. Нехай українське стане популярним! Також читай цитати інших письменників, поетів, культурних діячів на нашому сайті.

 

Твоє враження від прочитаного

Злий Злий
0
Злий
Мило Мило
0
Мило
Фігня Фігня
0
Фігня
Химерний Химерний
0
Химерний
Подобається Подобається
0
Подобається
О боже О боже
0
О боже
Круто Круто
0
Круто
Що за! Що за!
0
Що за!
Vicky

Коментар 0

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

«Собори душ своїх бережіть»: 17 потужних цитат Олеся Гончара.