fbpx

«Нарешті та худоба поживе на прожитковий мінімум», — Притула пояснив, навіщо сфера шоу-бізу країні


Як відомо, у зв’язку з ситуацією на планеті через коронавірус більше 2 мільярдів людей на планеті вимушені сидіти вдома. Деякі з них частково або повністю, назавжди чи на певний термін, на жаль, втратили роботу. Аналітики вже прогнозують глобальну економічну кризу у 2020 році.

Несолодко зараз багатьом і в Україні. Особливо потерпає зараз культурний та креативний сектор: відмінені всі концерти, культурно-масові заходи, фестивалі, на виручені кошти з яких жило чимало людей + поповнювався держбюджет подаками ццих осіб.

Відомий ведучий та шоумен Сергій Притула на своїй сторінці у Фейсбуці висловився з приводу того, що багато хто з народу в коментарях зловтішається з того, що артисти втратили роботу і що “нарешті та худоба постоїть в черзі на маршрутку і поживе на прожитковий мінімум”. Він підтримав виступ Дмитра Феліксова (співвласника великої концертної компанії Concert.ua) на “Свободі слова”. У своєму дописі ведучий розклав все по поличкам: скільки людей задіяно у концертній сфері, звідки беруться гроші і чи коректно взагалі порівнювати сферу шоу-бізу з зарплатами вчителів та лікарів.

«В контексті продовження карантину.

Натрапив у стрічці ФБ на виступ Дмитра Феліксова, співвласника компанії Concert.ua. Він говорив про проблеми нашої галузі (концерти, вистави тощо), в зв’язку з пандемією і карантином. Говорив по ділу і озвучував ті речі, які ми з колегами по «цеху» теж зараз часто обговорюємо: як довго це може тривати, як перепрофілювати колективи на час простою, як мінімізувати втрати, як не звільняти людей і т.д.

А потім я, якогось біса, почитав коментарі ))). Якщо це писала не ботоферма, а живі люди, то у нас в країні дійсно трохи тяжко з критичним мисленням і усвідомленням того, що таке шоу-бізнес і з чим його їсти. Розваги (а під ними я маю на увазі не тільки концерти, вистави, похід в кіно, на дискотеку, але й, приміром, туристичну галузь, хоч зараз і не про неї) – це дійсно те, без чого люди можуть обійтись. Ну, принаймні, якийсь час. Або й назавжди. Проте, турбує сам факт сприйняття нашої галузі в уяві певного прошарку громадян.

Отже, є уявлення про якогось колективного «Артиста», який нічого не робить, заробляє мільйони, не платить податки, користі від нього державі – нуль, нарешті та худоба постоїть в черзі на маршрутку і поживе на прожитковий мінімум. Не шкода! Хаааахахаааа, так вам і треба, гламурні «випєндрьожники»! Ніхто вашого зникнення і не помітить.

На жаль, друзі, це буде помітно. Тому що наша галузь – це не тільки артисти. Власне, артисти, хоч і є локомотивом процесу, але стоять в кінці списку тих, хто заробляє в галузі. Бо спочатку заробляють усі інші, а те, що залишається, заробляє «артист».

Отже… стагнація на ринку концертної діяльності призводить до втрати або недоотримання прибутку у наступних сегментах:
– Концертні зали! Вони не безкоштовні. За їх оренду платять гроші. Потім ці гроші перетворюються в кошти міста (якщо зал – комунальна власність) або йдуть на рахунки мінкульту чи міносвіти. В будь-якому разі, це теж джерела наповнення бюджетів. Бо є якась середня статистика по цих надходженнях за попередні роки і вони закладаються в бюджети на наступні роки. Там є великі штати людей, вони ж з чогось мають отримувати зарплату. Ну, але держава про них подбає і без «Артиста». Просто буде виплачувати зарплату за простій концертного залу. Нормальна схема!

– Оренда техніки (сцена/світло/звук). Це теж величезна індустрія. Від компаній, які забезпечують визвучку стадіонних концертів, до невеликих компаній, які допомагають, приміром, «Вар’яти-шоу» визвучити концерт в умовному Дрогобичі. Малі структури в більшості своїй – ФОПи, тому, це удар по них не менший, ніж по тому, хто торгує канцелярськими товарами чи має невеликий магазин квітів. Податки треба платити. А з чого? Ну і ще… ця вся техніка дуже дороговартісна, тож, зазвичай, взята в кредит. Далі пояснювати? Ну і не забуваємо, що без концертів буде у цих підприємців біда із зарплатами для найнятих працівників. Якщо затягнеться надовго – відпустка за власний або звільнення.

– Рекламні агенції. Про концерти якось людей треба оповістити. Не виходить же «артист» з бубном у центр міста і не повідомляє, що в нього сьогодні концерт. Тут взагалі широкий спектр: від компаній (на крайняк смм-щиків), які допомагають із таргетованою рекламою в соцмережах до власників великих рекламних майданчиків (білборди, сітілайти, реклама на плазмах та екранах у торгових мережах, тощо). Артисти – постійний клієнт таких компаній. Відповідно, знову, прибутки в мінус, частина працівників – під ніж. Включно з тими, які розвішують афіші, клеять білборди і сітілайти. Відчуваєте, як далеко вони від того «зажратого артиста»? І це ми ще навіть не на середині шляху)). І це я не згадав про рекламу на радіо, ТБ та в друкованій пресі. А там теж у профільних відділах люди працюють)!

– Поліграфія. Ага… а всі ті постери, афіші, сітілайти, білборди десь треба друкувати! Отже і тут об’єми замовлень падають. І падають прибутки. Звичайно, що «артиста» не шкода. А ці чим завинили?

– Готельний і ресторанний бізнес. Прикиньте, «артист» десь їсть і ночує. І, зазвичай, не сам. І не завжди в лакшері-делюкс-віайпі-роял закладах. Ну, або я помиляюсь і в Покровську, Дубно чи Шепетівці є такі. Там заробіток напряму залежить від завантаження закладів. І якщо на ресторанах відсутність артистів ще не дуже відіб’ється, то готельний бізнес це точно відчує, бо в Україні концертна індустрія перебуває у постійному русі. Пригадайте, скільки у вашому місті було афіш! Всі ці люди мали десь жити.

– Охоронні структури. В країні вже давно сформувався цілий прошарок структур, які забезпечують комфорт та безпеку артистів до, під час та після виступу. Якось я розмовляв зі «старшим» однієї такої структури. Пряма мова: «Часом кличуть на якісь політичні заходи за кратно більші бабки, але ми за це гівно не хочемо братися. З артистами приємно і совість не мучить. Репутація чиста». І це було приємно, особливо, зважаючи на те, що останніми роками, в охоронні структури влилося багато ветеранів АТО/ООС. Коли не стане концертів, куди вони подадуться?

– Посередники з продажу квитків. Починаючи з жіночки, яка продає квитки в Народному Домі або РБК вашого райцентру, закінчуючи великими онлайн-ресурсами. І для тих і для тих – це заробіток. Немає концертів – нема заробітку. Немає заробітку – оптимізуються витрати (читай – звільняються люди). Грьобані «артисти»! Через них людей звільняють. А вони сидять зажраті!

– Організатори концертів. Їх не тисячі в Україні, але точно сотні. І у кожного є свій штат. А це вже тисячі. Немає концертів – звільнення штату.
– І це я зараз не говорю про тих, хто йде у переліку дрібних витрат/заробітків: дядечки, які за 200 гривень допоможуть розвантажити і завантажити апаратуру, тітоньки, які вам в гардеробі речі видають, хімчистки, що дбають про концертний одяг, магазини, де купується банальний побутовий райдер на концерти тощо.

– Бус мого колективу виїжджає, в середньому, за рік, десь 10-11 тон соляри. Це не враховуючи витрат на залізничні чи авіаквитки. Десь теж хтось недоотримає.

– Ну і самі колективи. «Артист» – це верхівка айсбергу. Коло нього завжди є музиканти, техніки, звукорежисери, хореографічні колективи, дизайнери, які обшивають, стилісти, які одягають, піарщики, які розкручують, бухгалтери, які рахують, юристи, які підписують, водії, які возять, адміністратори, які ведуть всі справи, продюсери, які теж заробляють. І це ми не взяли до уваги радіо (яке потребує треків, які десь пишуться), кіно і телебачення, яке в Україні на 90% виїжджає за рахунок артистів. А це взагалі окрема історія!

– Ну і в кінці цього списку стоїть собі «Артист». Ну, той, що зажерся і його відсутності суспільство не помітить, але хтось відчує на собі. На якому світ клином не зійшовся, але який своєю роботою забезпечує десятки тисяч інших людей в країні.

Якщо завтра ці люди будуть звільнені, то не треба зловтішатися і робити беззмістовні заяви на кшталт: «он на селі/заводі робочих рук не вистачає», бо це абсолютно деструктивно. Коли завтра закриють великий металургійний завод, то ринок праці не зросте на 5000 фахівців-маркетологів, юристів, бухгалтерів, хореографів, вокалістів, бас-гітаристів тощо. Це фікція.

Що в одному, що у іншому випадку, 10% перепрофілюються, а 90% виїдуть на заробітки. Це в разі, якщо кордони будуть відкриті. А ні – то поповнять лави безробітних і сядуть на шию держбюджету. Всі вони – ті, які вчора платили податки.

А «Артист», який типу нічого не робить, перестане бути підтримкою ринку нерухомості, продажів авто і, як може б комусь не хотілося це визнавати, але й благодійності. Підтримки фондів онкохворих, дитячої лейкемії, реабілітаційних центрів різного спрямування і, зрештою, української Армії!
Зате, хтось буде щасливий, бо нарешті!!! умовний «Артист» постоїть в черзі на маршрутку.

Та не постоїть. Просто без нього ця черга виросте!»

Твоє враження від прочитаного

Злий Злий
0
Злий
Мило Мило
0
Мило
Фігня Фігня
0
Фігня
Химерний Химерний
0
Химерний
Подобається Подобається
2
Подобається
О боже О боже
0
О боже
Круто Круто
1
Круто
Що за! Що за!
0
Що за!

Коментар 0

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

«Нарешті та худоба поживе на прожитковий мінімум», — Притула пояснив, навіщо сфера шоу-бізу країні