fbpx

Ти бачив цей паркан сотні разів, та навіть гадки не мав, що приховує його історія.


Зізнаймось, скількох видатних радянських конструкторів, винахідників і дизайнерів ми знаємо? На думку спадає хіба що Михайло Калашников і ще пара-трійка імен. А от такі прізвища, як Азрікан, Арсентьев, Фоміна, більшості з нас взагалі ні про що не говорять. Проте їхні творіння нам неодноразово траплялися на очі!

І сьогодні ми розповімо про творця найвідомішого радянського паркану «ПО-2», який ти напевно бачив сотні разів. Ним оточені військові частини, заводи, залізничні колії і навіть занедбані смітники.

А створив бетонний паркан з ромбиками радянський архітектор Борис Рахман, який емігрував до Сполучених Штатів Америки ще в 1981 році, як тільки це стало можливим.

«Пам’ятаю, як нам поставили завдання розробити проект естетично красивого паркану. Ніхто не квапив. Я встиг зробити три дуже хороших варіанти. Мені подобався більше ескіз паркану, схожого на кам’яну кладку. Але в підсумку вибрали найпростіший варіант. Напевно, сподобалась форма виступу, коли пил і бруд змивається дощем».

«За роботу дали 50 рублів і бронзову медальку, яку, до речі, я отримав аж через 10 років у США. Медаль, власне кажучи, єдиний спогад, що у мене залишився про цей проект. Креслення вивозити не дозволяли…»

«Паркан проектувався для безпеки промислових об’єктів. Випускався він на конвеєрах, що спеціалізуються на виробництві бетонних елементів. Конструкція проектувалась як укріплена залізобетонна рама з бетонною панеллю, армованою сіткою з дроту».

«Рельєфний малюнок дозволяв гру світла і тіні, що в якійсь мірі рятувало від почуття монотонності. Крім того, перевага “ПО-2” — це наявність шумового бар’єру, що дуже важливо для огорожі такого типу».

Перші зразки «ПО-2» представили ще в 1974 році Москві. Тоді вони отримали чимало нагород. Популярність бетонні паркани почали набирати в 80-х, коли чиновники вирішили ними огороджувати непривабливі місця.

За словами самого Бориса Рахмана, архітектура — його покликання. Але незважаючи на високий статус архітектора, в СРСР цю професію не можна було назвати грошовитою. І коли з’явилася можливість, Борис поїхав за кордон, в США, щоб відчути свободу і приєднатися до тієї культури, про яку раніше тільки читав в журналах.

«Я і зараз, коли дивлюся радянські фільми або просто відеоролики, записані в Росії, бачу свої паркани. Здається, всюди вони, навіть в маленьких містечках. Але ці кадри не викликають у мене ніяких відчуттів. Я звик почувати себе американцем, навіть по-російськи вже погано спілкуюся».

На повідомлення про те, що бетонні паркани з ромбами заборонили в Москві, архітектор тільки хитає головою і посміхається. За словами самого Бориса Рахмана, він не розуміє, чому його дітище, незважаючи на граничну простоту і монотонність, знайшло таку величезну популярність.

Але, здається, саме в простоті і універсальності бетонних огорож з ромбами і полягає секрет їхньої популярності. І завдяки цьому паркан з плит «ПО-2» залишається найпоширенішою огорожею на всій території колишнього Радянського Союзу.

Якщо вважаєш статтю цікавою, то сміливіше поділися нею з друзями. Впевнений, ніхто не знає історію цих чудернацьких бетонних конструкцій часів СРСР.

Твоє враження від прочитаного

Злий Злий
0
Злий
Мило Мило
0
Мило
Фігня Фігня
0
Фігня
Химерний Химерний
0
Химерний
Подобається Подобається
3
Подобається
О боже О боже
1
О боже
Круто Круто
0
Круто
Що за! Що за!
0
Що за!

Коментар 0

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ти бачив цей паркан сотні разів, та навіть гадки не мав, що приховує його історія.