Як Фелліні допомагав «брату» Параджанову на зоні: захоплююча історія


Сергій Параджанов — відомий кінорежисер, сценарист, художник, лауреат багатьох кінопремій. В енциклопедичному словнику він значиться як грузинський і український режисер вірменського походження. Особистість надзвичайно непересічна, починаючи від свого походження і закінчуючи всім своїм життям.

Світова популярність прийшла до Параджанова після виходу на екрани культових фільмів «Тіні забутих предків» (1965) і «Колір граната» (1968), завдяки яким режисер вважається одним із засновників «нової радянської хвилі» і «поетичного кінематографа».

Будучи ексцентричної і непересічною особистістю, Параджанов як бунтар і романтик не хотів жити «за правилами», і це багатьом не подобалося. Як говорив сам кінорежисер, влада викреслила його з життя на 15 років – його то садили в тюрму, то просто не давали працювати.

І все ж він вижив, продовжував творити, не втрачаючи ні за яких обставин почуття гумору, оптимізму і творчого натхнення.

Публікуємо уривок з книги Михайла Загребельного «Сергій Параджанов»:

Коли Сергій Параджанов сидів на зоні, його багато хто підтримував: Роберт Де Ніро, Бертоллуччі, Антоніоні, Фелліні

Вони зібрали 40 тисяч доларів (сума на ті часи космічна) і передали в Союзкіно з проханням поліпшити умови його перебування в таборі. Союзкіно відкинуло дар: «У нас всі повинні сидіти в однакових умовах».

Фелліні регулярно відправляв Параджанову посилки з продуктами. Начальник зони став допитуватися: хто такий цей Федеріко?! Одного разу Параджанов відповів: «Це Федір, мій рідний брат. Він ще жовтеням потрапив в Італію до нашої бабусі-революціонерки… І навіть прізвище її взяв – Фелліні, що італійською означає “незламний”».

А коли у нього на зоні відібрали олівці і заборонили малювати, він дряпав профілі великих людей на кришках від кефіру, заливав смолою і робив так звані «медалі Параджанова».

Один такий його виріб з профілем Пушкіна потрапила до Фелліні, і той зробив з неї срібну медаль, яка стала головною нагородою на кінофестивалі в Ріміні. Її отримували Марчелло Мастроянні, Софі Лорен та інші зірки.

Зі спогадів фотографа Юрія Роста (радянського фотографа, актора, телеведучого й друга Параджанова):
«Історія медалі така. Сергій Параджанов, сидячи у в’язниці в Луганську, час від часу за станом здоров’я отримував чи молоко, чи кефір. Пляшки (хто постарше, пам’ятає) закривалися кришками з фольги. Параджанов акуратно знімав їх, вирівнював і ложкою викарбовував на кришках рельєфи. В основному, біблійні: Богоматір, Ісуса Христа, лики святих. Пригадую, таких рельєфів у нього набралося штук сім, і одного разу він відіслав їх Гуерру.

Тоніно прийшов до Фелліні (той ще був тоді живий і здоровий) і запропонував заснувати власний приз за рельєфами Параджанова (сам Сергій і гадки не мав про це). Знайшли майстра, який відлив зі срібла сім медалей. Гуерра з Фелліні дали їй назву «Амаркорд» та вирішили вручати, кому вважають за потрібне. У Росії першим такий приз отримав Гія Данелія за фільм «Не горюй».

Раніше ми публікували рейтинг найкращих українских фільмів

Твоє враження від прочитаного

Злий Злий
0
Злий
Мило Мило
0
Мило
Фігня Фігня
0
Фігня
Химерний Химерний
0
Химерний
Подобається Подобається
3
Подобається
О боже О боже
1
О боже
Круто Круто
1
Круто
Що за! Що за!
0
Що за!

Коментар 0

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Як Фелліні допомагав «брату» Параджанову на зоні: захоплююча історія