Назарій Яремчук: чому золотий голос Буковини так рано пішов із життя


В Україні і досі добре пам’ятають ім’я легендарного співака Назарія Яремчука, життя якого раптово обірвалася в 43 роки. Багато хто при згадці його імені з ностальгією згадують «Червону руту», «Водограй», «Гай, зелений гай», «Стожари» та безліч інших відомих композицій в його виконанні.

Назарій Яремчук

Протягом усієї творчої кар’єри у Назарія Яремчука було амплуа ліричного героя, він був співаком любові, або, як кажуть сьогодні, «секс-символом української естради». Тому, коли чорнобривий красень «з синіх гір» Буковини співав: «Запроси мене у сни свої», кожна дівчина вірила, що ці слова присвячені тільки їй одній.

В кінці 60-х – початку 70-х перегорнулась нова сторінка в історії української естради. Володимир Івасюк напише пісні, які принесуть і йому, і їх виконавцям всесвітнє визнання. Це був зірковий час легендарного естрадного вокально-інструментального ансамблю «Смерічка», в якому співали Назарій Яремчук і Василь Зінкевич.

Після участі «Смерічки» в конкурсах «Пісня-71» і «Пісня-72» івасюківські «Червону руту» і «Водограй» почали співати по всьому СРСР. А після зйомок фільму «Червона рута» Софія Ротару, Зінкевич і Яремчук стали кумирами багатомільйонної публіки.

Пройде зовсім небагато часу, і «Смерічку» назвуть українським «Бітлз». Ансамбль здобуде велику популярність і стане символом сучасної музики на кілька десятиліть. Меломани того часу вважали Назарія лідером, ватажком цієї музичної групи. Колеги стверджували, що Назарій мав абсолютний слух. Він міг взяти ноти і відразу почати співати. Він заворожував своїм вокалом і доносив до слухача найпотаємніші емоції і почуття.

Назарію аплодувала Москва, Владивосток, Братислава, Прага, Індія, Монголія, Бразилія, Аргентина, Сполучені Штати, Канада. Його обожнювали мільйони.

Сторінки біографії

Родом Назарій Яремчук із села Рівня Чернівецькій області. Він народився четвертою дитиною в селянській родині. Нарекли хлопчика, як і його батька – Назарієм – ім’ям, яке означає – «присвячений Богові». Сім’я Яремчуків була надзвичайно музична: глава сімейства співав у церковному хорі, маючи чудовий тенор, мама також співала і професійно грала на мандоліні, в місцевому народному театрі була актрисою. Вокальний і артистичний дар Назарія проявився дуже рано. Здавалося, сам Всевишній благословив хлопчика з маленького українського села на служіння музиці.

Про свою сім’ю Назарій намагався багато не говорити через існування сімейної таємниці, яку протягом десятиліть воліли не розголошувати. Коли народився Назар, його батькові було 64 роки, і це був його другий шлюб. Від першого у батька був син – Дмитро, який на 27 років був старше Назара. У 40-х роках, коли на Буковині діяли різні націоналістичні угрупування, Дмитро приєднався до однієї з них. А після Вітчизняної війни, так і не прийнявши Радянську владу, виїхав під чужим прізвищем в Канаду. Згодом, на чужині, вставши на ноги, допомагав рідним, бо знав, як важко живеться багатодітній родині.

Брати зустрілися через багато років, коли Назарій став відомим співаком і гастролював по світу. Знамениту пісню «Журавель з України» він присвятив Дмитру і всім емігрантам, розкиданим долею по світах.

Батько помер, коли Назарію було дванадцять років. Настали важкі часи, і мама змушена була віддати сина в школу-інтернат. Там крім загальноосвітніх предметів, Назарій відвідував різні гуртки, співав у хорі. Закінчивши школу, майбутній співак вирішив вступати до Чернівецького університету на географічний факультет, але не пройшов за конкурсом. Рік довелося попрацювати в загоні сейсмологів.

А восени 1969 року Назарія запрошують в самодіяльний вокально-інструментальний ансамбль «Смерічка» при Вижницькому будинку культури. Друга спроба підкорити університет була вдаліше – будучи вже солістом «Смерічки», в 1970 році він стає його студентом. З 1973 року Назарій навчався вже заочно, так як працював в обласній філармонії. Отримавши диплом, майже рік працював на кафедрі економічної географії – лаборантом, старшим інженером. Але любов до пісні виявилася сильнішою і Яремчук, повертається до улюбленої справи, ставши вже солістом Чернівецької філармонії.

Зрозуміло, що професійна естрада вимагала професійної підготовки. У 1988 році Яремчук закінчив факультет сценічної режисури Київського інституту культури імені Карпенка-Карого.

Перше визнання Назарію принесла «Горянка». Він і Василь Зінкевич стали лауреатами Всесоюзного конкурсу «Алло, ми шукаємо таланти». Обидва почали активне концертне життя. Гастролюючи по Радянському Союзу, вони давали іноді по два концерти в день при переповнених залах. Публіка готова була стояти в проходах, щоб почути своїх улюбленців. “Пісня для мене – це все. Це яскраве вираження людських почуттів. Без пісні я не уявляю свого життя,” – завжди повторював Назарій Яремчук. І глядач це відчував.

До середини 70-х дует Зінкевич – Яремчук несподівано розпався. Амбіції, слава і всенародна популярність, наклепи лже-друзів зробили свою справу. І кожен з них пішов своєю дорогою в мистецтві: Василь Іванович переїхав до Луцька і став солістом ансамблю «Світязь», а Назарій Назарович виконував соло в «Смерічку». Однак співаки зуміли зберегти дружні відносини і, коли, через роки у Назарія народиться дочка, Василь стане її хрещеним батьком.

Особисте життя співака

Назарія обожнювали мільйони дівчат і жінок, а він був абсолютно нещасливий в особистому житті. У шлюбі з Оленою Шевченко у Яремчука народилося двоє синів, але з’єднати батьків діти не змогли. Після розлучення хлопчики стали жити у бабусі і дідуся в Межигір’ї. Олена вдруге вийшла заміж, переїхала до Києва, а Назарій довго ще не міг знайти собі пару.

Чимало їздив по світу, а другу дружину знайшов у сусідньому селі Тюдів. Коли майбутнє подружжя познайомилося, Назарій два роки як був у розлученні, а Дарина вдовувала і сама ростила дочку Вірочку.

Весілля зіграли в лютому 1991 року. Вінчалися в церкві Іоанна Хрестителя в місті Косів, що на Гуцульщині. Священик дуже радів, що вінчає такого знаменитого артиста. А той був щасливий безмірно, говорив, що відчуває, як ніби у нього виросли крила. І вдома, і в творчості все було прекрасно. У березні 1993 року у Яремчуків народилася дівчинка, яку назвали на честь матері Назарія Марічкою.

Межа життя – 43

Однак не довго довелося насолоджуватися співакові сімейним щастям і своєю маленькою донькою, яку любив до безтями. У співака були грандіозні творчі плани, він мріяв побачити, як виростуть його діти, але не встиг. У 1995-му несподівано грянула біда. Важка онкологічна хвороба підкосила життєві сили співака. Його не змогли врятувати навіть заокеанські лікарі, і він “згорів” дуже швидко.

Багато хто був упевнений в тому, що страшна недуга розвинувся у Яремчука від надмірного радіологічного опромінення, отриманого після аварії на Чорнобильській атомній станції в 1986-му.

Перший концерт Назарій і ще кілька музикантів давали в самому бункері, де була неймовірна концентрація радіації. В імпровізованому залі було не більше ста чоловік, приречених на повільну та болісну загибель, які зі сльозами на очах підспівували знайомі до болю пісні. Пізніше група «Смерічка» вже в повному складі два рази приїжджала до Чорнобиля з концертами, щоб морально підтримати ліквідаторів наслідків страшної катастрофи. Зрозуміло, музиканти виступали, ризикуючи своїм життям. “Бог нас береже”, – заспокоював себе і колег Назар.

Однак операцію на шлунку в Канаді Назарію зробили занадто пізно, і вона не допомогла. Рак прогресував.

Але навіть важко хворим Яремчук продовжував виступати. Після повернення з-за кордону, змарнілий і змучений Назарій з’явився на вечорі Юрія Рибчинського. «Нічого, пройде, коли я співаю – мені легше», – заспокоював він колег за кулісами перед виходом. Йдучи останній раз зі сцени, Назарій помахав публіці рукою, якось невпевнено і мляво, наче співак назавжди прощався зі своїми слухачами. Цей травневий концерт став останньою лебединою піснею Назарія Яремчука.

Співак швидко згасав. Він дуже переживав, що його діти залишаться сиротами. За тиждень до своєї смерті в щоденнику написав: «На вулиці ХХ століття, невже нічого не можна зробити?» 30 червня 1995 року душа музиканта покинула змучене тіло.

Він лежав у вишиванці, а навколо труни стояли в печалі тисячі людей. Співака поховали на центральному кладовищі Чернівців.

Пропонуємо подивитись останній виступ Назарія Яремчука:

Раніше ми розповідали про трагічну долю Івана Миколайчука.

А також говорили про кохання Богдана Ступки.

Твоє враження від прочитаного

Злий Злий
0
Злий
Мило Мило
0
Мило
Фігня Фігня
0
Фігня
Химерний Химерний
0
Химерний
Подобається Подобається
7
Подобається
О боже О боже
0
О боже
Круто Круто
0
Круто
Що за! Що за!
0
Що за!

Коментар 0

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Назарій Яремчук: чому золотий голос Буковини так рано пішов із життя