Чому Богдан Ступка любив грати негативних персонажів у кіно


Українському акторові Богдану Сильвестровичу Ступці в цьому заслужено пощастило – він був одним з тих, кого американські кінокритики ставили в один ряд з такими знаменитостями як Де Ніро, Аль Пачіно та Ентоні Хопкінс.

Його називають людиною-епохою, який став символом радянського кіно. За його ролям можна вивчати історію і пізнавати Україну. На його рахунку безліч ролей, починаючи від шекспірівського короля Ліра і закінчуючи Майстром Булгакова.

Богдан Ступка

Він – геніальний і самобутній артист, що володіє даром перевтілення, видатний діяч культури, неабиякий талант, щирість якого зробила його улюбленцем публіки. За своє життя Богдан Сильвестрович зіграв понад сто ролей в кінофільмах, а також створив понад сотню персонажів на сцені театру, проявивши себе актором, якому були підвладні будь-які образи.

Сторінки біографії

Богдан Ступка народився в серпні 1941 року в невеликому селі в околицях Львова. Після закінчення війни, в 1948-му, сім’я перебралася до Львова. Змалку майбутній актор буквально всотував атмосферу театральних підмостків, так як все своє дитинство провів за лаштунками. Його батько – Сильвестр Дмитрович Ступка був хористом Львівського оперного театру, там же солістом його рідний дядько по матері, тітка працювала головним концертмейстером. Підростаючи за лаштунками театру, він побачив багатьох видатних співаків повоєнного часу, зокрема Івана Козловського і Сергія Лемешева. Така творча атмосфера ніяк не могла не накласти свій відбиток на формування у молодого Богдана акторських здібностей.

Однак, закінчивши школу, юнак вирішив отримати зовсім не акторську професію. Він подав документи до політехнічного інституту на хімічний факультет. Проваливши іспити, працював слюсарем в майстерні, фотографом при астрономічної лабораторії. А ще підробляв конферансьє в молодіжному джазовому ансамблі «Медікус». І одного разу, переконавшись, що публіка добре сприймає його виступу, Ступка зрозумів, що від долі не втечеш, і, нарешті, твердо вирішив стати актором.

Богдан Сильвестрович пішов в драматичну студію при Львівському драмтеатрі і вже в 1961 увійшов до складу акторської трупи. Майже 17 років, аж до 1978-го, він виходив на сцену цього театру. А переїхавши до столиці, він продовжував працювати вже на сцені Київського академічного театру імені Івана Франка, якому віддав понад 30 років свого життя.

Сім’я – надійний тил

Забігаючи наперед, хотілося б сказати, що зі своєю дружиною Ларисою Корнієнко Богдан Ступка прожив в мирі та злагоді близько 45 років. Саме вона була, єдиною любов’ю всього його життя, надійним тилом, натхненницею і берегинею їх домівки. Ця дивовижна пара виховала династію.

Лариса Семенівна Корнієнко народилася і виросла в Баку. Закінчивши Хореографічне училище, 21-річною дівчиною вона приїхала працювати в Львівський оперний театр. У Львові та відбулася зустріч починаючої балерини і 22-річного початківця-актора міського Драматичного театру імені Заньковецької. Через чотири роки молоді люди зареєстрували свій шлюб і народили свого єдиного сина Остапа.

Домашні клопоти, зрозуміло, лягли на плечі Лариси, яка примудрялася поєднувати роботу в театрі з турботами про сім’ю, при цьому скрізь встигаючи. Ступка ніколи не вередував, він цілком довіряв смаку і вибору своєї дружини – починаючи з одягу і закінчуючи вибором поїздки у відпустку. А сам глава сімейства грав на сцені по два десятка вистав на місяць, нерідко виїжджав на зйомки.

Даючи інтерв’ю, актор так оцінював свої сімейні відносини: “Дружина каже: -Так, з тобою жити важко. Але як тільки я подивлюся спектакль, де ти виходиш на сцену, то знову закохуюся і все прощаю!” Ось вона сила мистецтва! Інші змінюють жінок як рукавички, а я вчепився в одну – і живу. Її мудрість дозволила нам прожити так довго, разом понад сорок років. І вважаю, що мені пощастило!

Незважаючи на велику зайнятість, Богдан Сильвестрович вважав, що в житті людини немає нічого важливішого за сім’ю, тому не раз стверджував, що його головна спадщина – зовсім не ролі. Найважливіше, що він залишить після себе – це нове покоління талановитих артистів. Своїх сина і онуків, які пішли по його стопах, він вчив бути не тільки акторами, а в першу чергу – людьми. А коли сім’я поповнювалася онуками, він любив жартувати, що клан Ступок розростається.

Богдан Ступка і кіно

Актором кіно Ступка став в 29 років, дебютувавши в кінострічці “Білий птах з чорною ознакою” Юрія Іллєнка, роль в якій актор отримав завдяки скандальній ситуації. Сценарій до фільму писали спільно режисер Іллєнко та актор Іван Миколайчук, який і повинен був увійти в образ українського націоналіста Ореста Дзвонаря. Але тут несподівано цензура заборонила Миколайчуку грати цю роль. На той час артист був досить знаменитий і радянська влада підозрюючи актора в “націоналізмі”, вирішили, щоб уникнути популяризації того самого “націоналізму” не провокувати глядача. Таким чином, роль віддали маловідомому театральному актору Богдану Ступці.

З початку кінокар’єри Ступці практично завжди діставалися негативні ролі. Втім, саме такі ролі і імпонували йому самому. Він не раз відзначав, кажучи про персонажах партпрацівників і інших награних позитивних героїв: “рівнятися на таку неживу”людину було нереально, тому що не викликав ні симпатії, ні поваги – нічого через цю правильність непробивну. Я тому завжди хотів грати негативних героїв, тому як в негативних була якась правда, в них було життя”.

Після ролі Ореста Дзвонаря у драмі «Білий птах з чорною ознакою» Богдан Ступка став затребуваним актором, якого досить часто стали запрошувати в “велике кіно”. Зараз, переглядаючи сучасні фільми за участю Богдана Ступки важко повірити, що перша роль в кіно далася йому дуже важко. Як пізніше розповідав сам Ступка, йому було дуже складно переключитися з театрального актора на кіноперсонажа: “Я говорив дуже голосно, як в театрі, і мені постійно режисер повторював:” Не кричи так, говори тихіше “. Складнощі виникали і з емоціями. У театрі Богдан Ступка звик показувати емоції гіперболізовано, в той час як перед камерами треба було грати більш стримано і природно.

У його фільмографії можна побачити картини найрізноманітніших жанрів. Так у віці 67 років Ступка наважився знятися в еротичній мелодрамі “Сафо”, де зіграв роль російського археолога, який з донькою приїхав на грецький острів Лесбос.

Однак найбільшою мірою актор проявився в історичному жанрі. Ось невеликий перелік історичних постатей, яких зіграв актор: гетьман Іван Брюховецький ( “Чорна рада”), Іван Мазепа ( “Молитва за гетьмана Мазепу”), Богдан Хмельницький ( “Вогнем і мечем”), а також Чингісхан ( “Таємниця Чингісхана”) . Однак, для багатьох він залишився могутнім і сильним Тарасом Бульбою в приголомшливому фільмі Володимира Бортка “Тарас Бульба” (2009), де Ступка зіграв головну роль.

Богдан Ступка і політика

У 1999 році Богдан Сильвестрович опинився у великій політиці, ставши Міністром культури України. Однак очолював міністерство не зовсім недовго. Через два роки він покинув цей пост. Після його смерті в Мінкульті України заявили, що історія вітчизняного театру і кіно розділилася на дві епохи: до і після Ступки.

Як зізнавався сам актор, ця посада була для нього тягарем, так як зрозумів, що політика – це найбрудніша гра, яка є на світі. Тому Ступка вирішив повернутися в театр. У 2001 році став художнім керівником Національного академічного драмтеатру імені Івана Франка, і більше 10 років залишався на цій посаді.

Родовий зв’язок

У актора була сильний зв’язок з його матір’ю. Саме до її мудрих порад він прислухався протягом всього свого життя. Вони з нею навіть народжені були в один день – 27 серпня. Перед своєю смертю, коли він відчув, що життєві сили покидають його, сказав, що хоче померти саме в той день, коли померла його мати – 23 липня. До цієї дати Ступка не дотягнув всього лише добу.

Життя Богдана Сильвестровича обірвалось за місяць до його 71 річниці у столичній клініці «Феофанія» від серцевого нападу, де він уже тривалий час боровся з онкологією.

Легенда кіно і театру – Богдан Ступка був людиною щасливим не через популярність, а від того, що все життя займався улюбленою справою і отримав за це загальне визнання і славу. Він називав себе “Актор Акторович” і любив, коли на знімальному майданчику до нього зверталися Бодя, Ступочка або Сильвестр Сталоновий. Досить назвати його ім’я зараз – і все, навіть люди далекі від мистецтва, знають про кого йде мова.Так було і за життя великого Майстра.

Раніше ми писали про трагічну долю Івана Миколайчука

А також писали про життя Назарія Яремчука.

Твоє враження від прочитаного

Злий Злий
0
Злий
Мило Мило
0
Мило
Фігня Фігня
0
Фігня
Химерний Химерний
0
Химерний
Подобається Подобається
6
Подобається
О боже О боже
1
О боже
Круто Круто
2
Круто
Що за! Що за!
0
Що за!

Коментар 0

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Чому Богдан Ступка любив грати негативних персонажів у кіно